Среди забот людского рода,
Среди житейской суеты
Есть непорочные цветы -
Твои слова, что слаще меда,
И чище утренней росы,
Благоуханием полны -
Его не ведает природа!
В них столько жизни, вдохновенья,
В них вся душа и целый мир,
Ведь это дивное творенье
Сам Бог всем людям подарил!
В твоих словах горит любовь,
Как солнце, сердце согревая,
И разум оживает вновь,
Как воздух, истину вдыхая!
Как золото в горниле очищения
Вдруг станет ослепительно блестящим,
Душа, что так стремится ко спасению,
Пройдя тот путь, вернется настоящей!
Ты знаешь всех и каждого услышишь,
Твои слова, как пламя, грех сжигают,
И, духом к Богу приближая,
Возносят душу до небес и выше!
В них милость с запахом сандала,
А мудрость - плод священной мирры;
Оливковое древо стало
Как знак победы, знамя силы!
Слово Божие всех оживляет,
Силы дает, любовью питает;
Благо великое, сокровище данное,
Мудрость в каждом слове несет,
Пища духовная, манна небесная,
Творцом открытая Книга Чудесная,
Дарит надежду нам первозданную,
Которая с Богом вовек не умрет!
Прочитано 6658 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 4.5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.